Каталог статей

У цій статті маю намір дати роз’яснення щодо питань, поставлених в газетній статті шановним О.Колісником відносно деяких помилок та неточностей в раніше опублікованих моїх матеріалах. Відносно типу і моделі радянського танка, підбитого на нашій вулиці, можу передати підтвердження безпосереднього свідка цих подій, нині, дякуючи Богові, в доброму здравії Кравченка Олексія Дмитровича. Маючи на той час шістнадцять років від роду, він добре запам’ятав той весняний день 1943 року. Коли почався артилерійський обстріл вулиці, стало зрозуміло, що німці перейшли в наступ. Оскільки біля сусідів стояла протитанкова гармата, це означало, що бойові дії неминучі. Тож вся сім’я Олексія Дмитровича побігла на сусідню вулицю Чаплівку і сховалася в хліві на подвір’ї Гулаїв. Добре чули два постріли протитанкової гармати, потім шум моторів і розриви снарядів німецьких танків, кулеметні і автоматні черги. Коли десь приблизно через годину все стихло, в вечірніх сутінках вони підійшли через городи до своєї вулиці й побачили, що палає сарай, у якому було багато ящиків із снарядами, що, на щастя, не вибухнули від пожежі. Там же догоряв автомобіль полуторка і розтрощена протитанкова гармата, поруч знаходилися пошматовані розривом німецького снаряда тіла артилеристів, яких на другий день мешканці відвезли на кладовище і захоронили в одній могильній ямі.
Неодноразово бувавши біля підбитого радянського танка, Олексій Дмитрович і сьогодні чітко згадує цю потужну машину з великими білими літерами ИС на башті, яка разом із стволом танкової гармати чомусь була повернута назад. Мабуть, відстрілюючись від німецьких танків, її просто не встигли повернути наперед. Це і стало однією із причин того, що артилеристи не впізнали радянський танк нової конструкції, який раптово з’явився на задимленій вулиці і за контурами, певно, скидався на якусь німецьку самохідку.
До речі, недавно я побував на подвір’ї Фінтісових, де мені показали гільзу від артилерійського снаряду знайдену торік під час оранки городу біля того місця, де колись стояв сарай, під стіною якого була встановлена гармата. Виготовлена із жовтого металу, ця гільза мала явні ознаки, що з неї був проведений постріл із гармати — пролежавши в землі шістдесят шість років, вона напрочуд добре збереглася. На злегка потемнілій поверхні добре видно цифри 76, що означають калібр гармати, та ряд інших позначень. Знаючи, що в цьому бою гармата вистрілила тільки два рази, напевне, можна зробити висновок, що це саме та гільза, з якої снарядом підбили радянський танк. Тож було якось сумно і тривожно через стільки років тримати в руках цього свідка таких трагічних подій.  
Ствердження шановного О.Колісника про те, що серійний випуск танків типу ИС було розпочато з 1944 року, звичайно, справедливе, але як людина майже військова, він повинен був знати, що експериментальні зразки цих машин почали випробовувати безпосередньо на фронті набагато раніше. Тому я хоч і цивільна особа, та як колишній капітан запасу ракетних військ оперативно-тактичного призначення майже п’ять років навчався на військовій кафедрі вищого навчального закладу, тож деякою мірою знайомий з історією, організацією та типами озброєнь колишньої Радянської армії в роки Великої Вітчизняної війни й можу стверджувати, що це був саме танк типу ИС, а не якийсь інший, у чому намагався переконати О.Колісник.
Що ж до використання мною в тексті слова «батарея», я визнаю цю механічну помилку і особисто прошу вибачення в освічених у військовій термінології читачів за неправильне вживання цього слова.
На закінчення хотілось би побажати шановному О.Коліснику обговорення таких питань не виносити на сторінки газети, а поспілкуватись особисто або по телефону для з’ясування таких непорозумінь.
Володимир Мірошник, 
смт В. Писарівка.