Каталог статей

 Щороку відразу після танення снігу в нас розпочинається боротьба зі смітниками. Районна й місцева влади в населених пунктах мобілізують сили на боротьбу з цим лихом, яке стало стихійним. Стихійним тому, що одні (як правило, держслужбовці, бюджетники) змушені щорічно вигрібати сміття з узбіч, із пустирів, а інші (як правило, всі жителі) щорічно туди викидають свій непотріб, якого все більшає і більшає. 
Про подвірне вивезення твердих побутових відходів, простіше кажучи — сміття, говорять давно, та на серйозну основу справа ця ніяк не стане. Тому в жителів населених пунктів є небезпідставне пояснення виникненню стихійних смітників: куди ж їм дівати пластикові й скляні пляшки, битий посуд, упаковку з-під продуктів тощо.
Цього року Великописарівська селищна рада на конкурсній основі визначила приватного підприємця, який має займатися вивезенням сміття, затвердила для нього тарифи —2,16 грн за одного мешканця будинку на місяць. Здавалося б, вартість послуги невисока, а проблема із сміттям відпадає: не треба думати, куди його подіти. Проте при укладанні угод на вивезення твердих побутових відходів із власниками житла (зокрема в багатоквартирних будинках на вул. Охтирській райцентру) у підприємця Віктора Убоженка виникли проблеми. Далеко не всі готові платити кошти за вивезення їхнього сміття. Дехто вважає, що в них взагалі немає відходів, декому розцінка в 2,16 грн видається високою. 
Утім без сміття, якими б чепурними ми себе не вважили, нині не проживеш. Кількість відходів на одну людину розраховується згідно з розробленими науковцями нормативами, а вартість тарифів визначають місцеві ради. 
Звичайно, дешевше сміття під прикриттям ночі (а то й серед ясного дня) висипати десь під дорогу, під чужий город, біля пустого господарства чи, як по Охтирській, до станції юннатів віднести. Мешканці вулиць, що розташовані понад Ворсклою, засипали сміттям її береги. А потім говорять жителі райцентру про те, як брудно в селищі, що влада нічого не робить і порядку в нас немає. Та коли ж та влада (селищна рада) серйозно вирішила запровадити вивезення сміття, з перших кроків розпочалося невдоволення тих, хто здавалося б, мав бути її однодумцем, бо ж усім, мабуть, подобається, коли навкруги чисто. 
Яким же чином досягають чистоти в інших населених пунктах? Якщо взяти сусідній Грайворон, який для багатьох є взірцем, то там навіть власник корови відповідає за чистоту на вулиці. Він із відром і віником проганяє худобину, щоб після неї ніде на дорозі не лишилося посліду. У багатьох державах передбачені значні штрафи для нечупар. Так, згідно з інформацією парламентської газети «Голос України», в Сінгапурі викинутий недопалок коштуватиме господарю 500 доларів штрафу, а в наших сусідів-білорусів — 100 гривень. У нас же нібито й закони є, проте механізми їх дії неврегульовані, тож передбачені законодавчою базою штрафи не зовсім зрозуміло, як стягувати. Тому часто на нарадах із питань благоустрою причетні структури (санепідемстанція, міліція, органи місцевого самоуправління) кивають один на одного, а крайнього, хто міг би притягнути до відповідальності людей за створення екологічних проблем, немає. Адмінкомісії, створені при сільських і селищних радах, практично не діють. Так, згідно з даними згаданого вище парламентського видання, штраф за несанкціонований викид сміття в Україні застосовується лише в 2 — 3 відсотках випадків.
Приватний підприємець Віктор Убоженко готовий укладати договори на вивезення сміття з жителями всіх вулиць Великої Писарівки. Селищна рада готова розглянути з цією метою пропозиції інших підприємців, які б займалися вивезенням сміття, обрахувати для них тарифи, аби тільки не виникало більше стихійних сміттєзвалищ. Ось тільки виникає питання: а ми до цього готові? У нас зараз є вибір: або 2,16 грн у місяць, або потонемо в смітті.
Ця тема досить актуальна. Тому запрошуємо жителів району взяти участь у її обговоренні й висловити свої міркування та пропозиції.
Валентина 
Кадничанська