Каталог статей

І чому воно так в житті буває, що коли молодята тільки одружуються, то майже у всіх нових сім’ях існує мир та спокій. І лагідні слова один для одного знаходять, і якась взаємоповага поміж молодятами існує. Можливо, тому що й медовий місяць у них попереду, і народження перших дітей, і відчуття того, що вони один одному потрібні для подальшого життя. Мабуть, їхнє молоде кохання підтримує ці добрі стосунки поміж ними. Ну, а як поживуть разом років десять або двадцять, то тоді такі „компліменти” один на одного „виливають”, що аж вуха в'януть.
— Щоб ти сконав, паразит такий! І де ти на мою голову взявся?
— Та якби я знав, що ти така, то я б тебе, гадину таку, обійшов десятою дорогою!
А іноді, коли пристрасті дуже загострюються, то і до „матів” діло доходить, і навіть, боронь Боже, до бійки. Куди вони тільки діваються ті спогади про перше побачення, перші поцілунки і про медовий місяць. Пояснити одним словом неможливо, тому що в кожній сім'ї це відбувається по-різному. Можливо, ще й тому відбувається, що з роками подружжя втомлюються один від одного, чи навіть набридають. Але, на жаль, таке в нашому житті трапляється.
Дід Панас і баба Настя живуть разом уже майже сорок років. Діти давно повиростали, та й онуки вже стали дорослими. Здавалося б, живіть собі потихеньку й далі. Пенсії платять обом, город діти пособляють обробляти, та останнім часом нема спокійного життя у діда Панаса, бо баба Настя як здуріла. Тільки продере очі і вже починає кричати на діда:
— Панасе, пеньок старий. Вставай снідати, бо я тобі вже юшки наварила.
А як тільки сів дід за стіл снідати, тоді вже починає чіплятись до нього, щоб посваритися за щось.
Дістає його баба за те, що він то того не зробив, то інакшого. Он у сусідів вже все пороблено вдома...
Хоча в діда Панаса нерви міцні, та й він не витримує. Перестає він їсти суп, витягує залізну ложку з миски, облизує її, встає з-за столу і йде до баби. Підходить до неї й каже:
— Оце, Насте, дивись, яка в мене ложка. Так що краще відчепися від мене. Бо як огрію зараз цією ложкою по лобі, то так гуля й вискоче!