Каталог статей

Минулих вихідних у Солдатському відзначали День села. Більшої значимості святу надав новенький автомобіль — подарунок фельдшерській амбулаторії від обласної ради, який передав солдатчанам голова райради Олексій Косач. Для того, щоб транспортний засіб служив людям довго, його освятив настоятель Спасо-Преображенського храму о. Богдан. Священик побажав односельцям, щоб усі були здоровими, а автомобіль доводилося використовувати тільки для доставки породіль до пологового будинку в райцентрі й повернення їх назад із новонародженими. Це ж побажання, вітаючи жителів села зі святом, повторив і голова районної ради, чим викликав пожвавлення присутніх у залі будинку культури. Адже їм хочеться сподіватися, що в села буде майбутнє. І певною мірою Олексій Косач підтвердив це: в наступному році село має всі шанси бути газифікованим (принаймні сюди має бути побудований підвідний газопровід). А це означає, що умови життя людей значно покращаться. І навіть якщо вартість газу підвищиться, то дрова й вугілля вигіднішими не стануть, бо, на жаль, їхня вартість теж поступово зростає. Голова районної ради, звертаючись до жителів села, розповів про ті позитивні зрушення, що відбулися в районі, незважаючи на фінансову кризу. 
Зі святом жителів солдатського привітала також начальник відділу культури райдержадміністрації Валентина Кравченко, побажавши їм віри, надії, любові. Щиро до односельців звернулася сільський голова Антоніна Вискребенцева, яка своєю повсякденною роботою доводить свою любов до жителів села, турботу про них. Антоніна Михайлівна на свої плечі перекладає частину проблем земляків. Перебуваючи в райцентрі, вона обов’язково виконує купу доручень: комусь щось оформити в державних установах, комусь оплатити щось через банк; вона із чужими проблемами йде до нотаріуса, у відділ земельних ресурсів, до управління соцзахисту. Це зовсім не входить до її прямих обов’язків, але вона, одного разу взявши на себе цю ношу, несе її протягом років. І, здається, люди звикли до цього й іноді не задумуються, що голова не зобов’язана це робити. Мало хто з її колег перебирає на себе стільки приватних проблем земляків. Утім сама Антоніна Михайлівна й не ремствує на додаткові клопоти. Вона любить своїх земляків, поважає, особливо представників старшого покоління, адже їм не близький світ добиратися до райцентру. 
Зі сцени будинку культури прозвучало багато теплих і гарних слів на адресу тих, хто приносив і приносить славу селу. Це й орденоносці (Щетінін В.Г., Калітін Д.Я., Абальмасов С.Д., Раєнко І.І., Панов О.С., Панов І.І., Соловйов І.М.), і колишні воїни-фронтовики, яких залишилося всього троє (Іншаков В.К., Гільова І.І., Черкашин О.В. ), і ліквідатори аварії на ЧАЕС (Калітін В.С., Пахомов Д.П., Пойманов П.Є., Щетінін А.І. ), і воїни-інтернаціоналісти (Колісниченко О.М., спіцин М.Я., Долгополов В.І., Комаревцев І.І., Спасьонов М.С.). На святі згадали представників усіх сфер життєдіяльності села, найстарших його жителів, подружні пари, які відзначили золоті й срібні ювілеї, багатодітних матерів, які народили й виховали п’ять і більше дітей, молодят, у сім’ях яких у цьому році з’явилися малята, привітали зі святом самоврядування колишніх голів Солдатського .
Усе свято проходило в теплій, сімейній атмосфері. Скуштували солдатчани коровай, випечений завдяки спонсорській допомозі Віктора Спіцина, подивилися чудовий концерт, підготовлений працівниками сільського будинку культури, учасниками художньої самодіяльності, учителями й учнями місцевої школи. Тут доречно відзначити, що не так давно СБК очолив Геннадій Ханін. Художнім керівником закладу працює його дружина Світлана Ханіна. Тож у організації свята немала заслуга саме цього подружжя, а ще директора Солдатського НВК Анатолія Постного, для якого робота й музика — речі нерозривні. 
Солдатський СБК підтримує дружні стосунки із колегами з сусідньої Ніцахи, які теж були на святі й дарували свої пісні жителям села. Очевидно, варто відзначити той факт, що весь сценарій свята озвучувався двома мовами — державною українською й рідною солдатчанам російською. Вони обидві органічно поєдналися на святі, підтверджуючи, що для простих людей мови не є бар’єром у взаєморозумінні. 
 Серйозно до свята поставилися хлопці-старшокласники. Під керівництвом учителя фізкультури Олександра Панова вони провели змагання, які приурочили й до Дня села, й до дня Збройних сил України, напередодні якого в Солдатському відбувалося свято. Хлопці, як майбутні воїни, серйозно й наполегливо змагалися між собою в одяганні й роздяганні на час, у підтягуванні на турніку, у відтисканні від підлоги, підніманні гирі тощо. Глядачі так перейнялися вболіванням за хлопців, що постійно чулося як вони їх підтримують: сильніших підбадьорювали: «Ну давай ще», а слабішеньким навпаки радили: «Та досить уже». Хоча всім хлопцям було притаманне бажання перемогти. Врешті решт перемогу здобули Ігор Подварський, Станіслав Пойманов, Олексій Калітін, Юрій Клушин. Старшокласники за змагання отримали нагороди, яких теж не бракувало в святковий день, у тому числі для тих, хто уже згадувався в статті. Це і грамоти сільської ради, і подарунки, придбані за сприяння спонсорів Миколи Соловйова, Сергія Гендіна, В’ячеслава Чемеровського, Жанни Білецької, Надії Білоус. Слід назвати й Анну Пойманову, вишивки якої завжди є окрасою будь-якого сільського свята.
Та чи не найбільший подарунок того дня отримав за пропаганду духовності серед жителів села священик Богдан Гуляк. Коли сільський голова запросила його на сцену, усі в глядацькій залі, не змовляючись, підвелися, підтверджуючи таким чином сказане Антоніною Вискребенцевою: «Людина, з якої можна брати приклад, відповідальний, добросовісний, хороший сім’янин, наш духовний наставник.» Адже більшої винагороди, ніж людське визнання, ще ніхто не придумав. І це було досить зворушливо, оскільки люди в залі підводилися всього двічі: коли звучав державний гімн, і коли йшов священик.
Валентина 
Кадничанська.