Каталог статей

Швидко летить час. Минають дні за днями, роки за роками. Не встигаєш оглянутись як за спиною вже 20,30,40… А за прожитими роками скільки змін у кожної людини: тут і незабутня юність, шкільні і студентські роки, перше кохання, створення сім’ї і перша незабутня на все життя радість — поява на світ божий дітей, їх виховання і повсякденні сімейні клопоти, боротьба з негараздами, а їх у наш час хоч відбавляй...
Кожен народ має свою культуру — звичаї, традиції, обряди. А охоронцями її покликані бути працівники культури. Вони повинні відроджувати втрачене, примножувати спадок поколінь, створювати щось нове. У Великій Писарівці таких людей, фанатів своєї справи , об’єднаних роботою в районному будинку культури, очолює талановита співачка, прекрасний керівник Тетяна Гонтаренко. Її золотий голос є гордістю не лише селища, а й усього району. А любов до пісні у Тетяни Миколаївни з дитинства. Вона згадує, що її мама і тато дуже любили співати, володіли красивими і сильними голосами, а вона заслуховувалася їхніми піснями. Із раннього віку Тетянка бачила, як односельці-ямненці захоплюються талантом її мами та тата, і їй також хотілося так чудово співати. Тому вже в дитячому садочку вона розпочала свої перші виступи. Вдома у них практикувалися сімейні концерти, в яких брали участь і Тетянка, і її старша сестра, і батьки, і родичі. Глядачами ставали сусіди та гості, яких у будинку батьків завжди було дуже багато. Пригадує Тетяна Миколаївна й навчання в рідній Ямненській школі — цікаві й незабутні роки, коли з’явилося багато нових друзів та інтересів. Любила дівчина співати народних пісень для себе, просто для душі, для гостей, односельців, але все частіше це робила на концертах, бо зважаючи на Тетянин талант все частіше стали запрошувати її до виступів перед глядачами. Життя вирувало, у його круговерті траплялися і радості, й печалі, знакові події. Однією з таких подій став вступ на навчання до Сумського училища культури на диригентсько-хорове відділення. Його Тетяна Миколаївна закінчила, так би мовити, на одному диханні. Могла навіть отримати червоний диплом, але завадили часті виступи з гастрольними концертами, у яких брали участь найталановитіші учні училища. Можливо, саме чудові успіхи у навчанні стали причиною того, що тодішній начальник культури району Людмила Іванівна Доброхотова запропонувала Тетяні Миколаївні стати методистом у районному будинку культури. І, як виявилося згодом, вона не помилилася: дівчина встигала і методичну роботу виконувати, і в концертах виступати. Тим більше, що творчий колектив будинку культури приязно зустрів молодий талант. Тетяна Миколаївна органічно влилася до ансамблю «Зорецвіт», який свого часу створив Василь Михайлович Киященко, а згодом очолив нинішній художній керівник районного будинку культури Анатолій Іванович Кравченко. Була співачка у складі ансамбля і в 1998 році, коли він отримав звання народного, і згодом, коли двічі підтверджували це високе звання. Тетяна Миколаївна також стала «зіркою» у сольних виступах. На кожному концерті глядачі з нетерпінням чекають пісень у її виконанні, бо в кожну з них співачка вкладає всю себе. А репертуар самобутньої артистки різноманітний — народні і сучасні пісні, радісні і сумні, але жодна не залишає байдужими слухачів. 
У 2001 році Тетяні Гонтаренко запропонували очолити районний будинок культури. Згодитися на це було зовсім непросто: проблем у галузі культури завжди вистачало, бо фінансувалася вона за залишковим принципом. Але Тетяна Миколаївна взяла це господарство у свої тендітні жіночі руки і зараз, попри нетворчі клопоти, умудряється дружити з піснею, творчістю загалом. Заходи, що влаштовуються в РБК, завжди проходять з великим успіхом. Та не кожен знає, що за цим стоїть копітка і невтомна робота художнього керівника, працівників будинку культури, і звісно ж, його директора. 
Скільки тут створено сценаріїв свят та концертних програм, щоб дозвілля жителів селища проходило на високому рівні! А це артистам вдається, бо не згасає в них творчий вогник, який всіляко підтримує Тетяна Гонтаренко.Вона говорить, що не зважаючи на всі організаційні та фінансові труднощі, артисти художньої самодіяльності не припиняють репетицій. «Ми співаємо тому, що не можемо не співати, — зазначає директор будинку культури, — ми заряджаємося енергією, оптимізмом, радістю і від усієї душі хочемо ділитися ними зі своїми слухачами».
А про себе Тетяна Миколаївна говорить, що без концертів вже не може. Від них отримує велике задоволення, бо співає для земляків. А ще вона відзначає, що безкінечно вдячна людям, які вкладають свої сили, свою душу у таку нелегку працю як збереження і розвиток культури на селі. Особлива подяка — завідувачу відділом культури та туризму райдержадміністрації Валентині Миколаївні Кравченко, яка завжди опікується справами і проблемами будинку культури. Допомагає і районне керівництво, завдяки сприянню якого вдалося розпочати давно омріяний ремонт будинку культури. А нещодавно з’явилася надія, що ремонт у цьому році вдасться завершити і концерти знову будуть проходити не у фойє, а на справжній сцені.
Коли запитав у Тетяни Миколаївни, про що вона мріє, чого бажає людям, жінка з притаманним їй ліризмом відповіла: «У житті трапляються чорні й білі смуги, тож хочу, щоб білі були широкими і яскравими, щоб їхнє світло і тепло робило маленькими й непомітними усі життєві негаразди».
Олексій Пасюга.